- безвихідь
- [беизви/х'ід']
-ход'і, ор. -х'ід':у
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
безвихідь — (безвихідне становище), безвихіддя, безвихідність, глухий кут; безнадія, безнадійність, безпорадність, безпросвіток, безперспективність (відсутність сподівань на краще); відчай, розпач, розпука (почуття сильного душевного болю, спричиненого… … Словник синонімів української мови
безвихідь — ході, ж. Безвихідне становище … Український тлумачний словник
безвихіддя — я, с. Те саме, що безвихідь … Український тлумачний словник
безвихідний — а, е. 1) Такий, з якого немає виходу, не можна вийти. || Постійний (про перебування де небудь). 2) перен. У якому немає порятунку, виходу; дуже тяжкий; безнадійний, безпорадний. || Глибокий, нерозважний (про почуття та ін.). Безвихідна ситуація … Український тлумачний словник
безвихідність — ності, ж. Абстр. ім. до безвихідний 2) … Український тлумачний словник
безвихідно — Присл. до безвихідний … Український тлумачний словник
безвихідь — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
безвихіддя — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
безвихідний — прикметник … Орфографічний словник української мови
безвихідність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови